Освіта: вища, Ніжинський державни педагогічний інститут ім.М.В.Гоголя
Кваліфікаційна категорія: спеціаліст І категорії
Педагогічний стаж: 29 років
Місце роботи: Тимоновицький ЗЗСО І-ІІІст.
Посада: вчитель української мови та літератури
Рік останньої атестації: 2019 р.
З ДОСВІДУ РОБОТИ
На
сучасному етапі розвитку суспільства одним із пріоритетних завдань, що
визначені Національною доктриною розвитку освіти в Україні, є створення
передумов для виховання особистості, здатної творчо мислити, самостійно
приймати нестандартні рішення, гнучко реагувати на зміни в умовах докорінної
перебудови всіх сфер життєдіяльності.
Завдання вчителя – управляти процесами творчого пошуку, ідучи від простого до
складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості
школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти
закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв’язувати дедалі
складніші творчі завдання.
Для
того, щоб розвинути творчу особистість, вважаю необхідним розв’язання низки завдань:
- організація навчальної взаємодії з учнями на основі діалогу;
- орієнтація на самостійну пошуково – творчу працю учнів, набуття досвіду роботи
з різними джерелами інформації;
- оволодіння учнями дослідницькими уміннями;
-оволодіння школярами способами пізнавальної діяльності, самоконтролю та
самооцінювання своєї діяльності;
-комплексне застосування інноваційних технологій.
На
кожному уроці ставлю за мету запроваджувати елементи нових педагогічних
технологій, спрямованих на розвиток творчих здібностей та нахилів учнів;
необхідний емоційний фон доброзичливості, взаєморозуміння, співпраці: це
уважне, привітне ставлення до учнів, залучення до планування занять, створення
ситуацій взаємного навчання, позитивна оцінка досягнень, діалогічне
спілкування; врахування інтересів і цінностей дитини, стимулювання її
ініціативи, заохочення всіх її творчих проявів.
Учені стверджують, що
найбільш сприятливі умови для розвитку творчих здібностей створюються у процесі
праці. Основна праця дітей - навчання. Цілком закономірно, що для виховання в
учнів творчих рис їх навчання треба зробити творчим. На жаль, у нашій школі
переважає репродуктивне навчання. Цей процес часто являє собою передачу
інформації від учителя до учнів. Учитель подає готові знання, а учні пасивно їх
запам'ятовують, і чим точніше на наступних уроках вони відтворюють одержані в
готовому вигляді знання, тим краще вони „встигають ”. Але репродуктивно набуті
знання й уміння не знаходять застосування на практиці.
Процес навчання у школі
має бути спрямований не тільки на набуття учнями певних знань та вмінь, а й на
формування в них інтересу і здібностей до певної діяльності, зокрема
навчальної. На уроках і практичних заняттях з української мови до того ж
здійснює підготовка школярів до вибору професії, трудової діяльності взагалі.
Учні мають постійно вчитися застосовувати на практиці свої знання і вміння.
Я працюю над проблемною
темою: «Розвиток творчих здібностей учнів на уроках української
мови та літератури». І це дало мені змогу побачити наскільки талановиті мої учні,
зрозуміти, наскільки велике їхнє бажання розвивати свої здібності, наскільки
безмежні їхні можливості.
Пропоную
такі творчі завдання: скласти кросворд, придумати вправи з ключем, підібрати
світлини та ілюстрації, написати рецензію, підготувати буклет та інші.
Для
формування творчої компетентності учнів застосовую методи продуктивного
навчання, креативні методи, які дозволяють пізнавати світ, створювати власну
освітню продукцію. Серед таких методів є:
метод
емпатії (перевтілення): учні мають можливість осягнути почуття іншої людини
(Уявіть, що ви… .);
метод
придумування (Напишіть власне закінчення твору, який щойно прочитали);
метод
евристичних питань за змістом твору.
У наш час спостерігається
зростання інтересу до процесу творчості.
Як зазначають дослідники, інноваційний підхід забезпечує позитивну
мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних та вольових
сфер, дає відчуття потреби у самоосвіті, формує стійкий інтерес до предмета,
сприяє розвитку творчої особистості
Успішне використання тієї чи іншої технології навчання вимагає від педагога
глибоких знань навчального предмета, педагогіки, психології; залежить від
ерудиції, практичних умінь учителя, його творчості та майстерності. Педагог має
вільно володіти методиками, які формують світогляд, ціннісні орієнтації дитини,
вміння й навички, необхідні для життєвого та професійного вибору. Тому вчитель
повинен пам’ятати: «Щоб мати право вчити інших, потрібно постійно вчитися
самому»
Пропоную
учням на уроках української мови вправи, які, окрім творчих здібностей,
розвивають образне мислення, художнє бачення світу, розширюють словниковий
запас, сприяють кращому засвоєнню семантики слів :
дописати
віршовані рядки;
дібрати
якнайбільше означень до поданого слова (наприклад: вечір – похмурий,
незабутній, …) чи якомога більше дієслів, які б поєднувались із словами
(наприклад: вітер дме, завиває, співає …);
«зазирни
у словник » (вводжу у мову незнайомі слова, значення яких учні розкривають
самі);
реклама
прочитаної книжки;
словесне
малювання (кольорами зобразити настрій героя твору);
написати
твір за початком.
Формуванню
творчої компетентності сприяє використання елементів рольової гри під час
аналізу літературного твору, наприклад, рольове читання, розігрування діалогу
між героями твору. Такі завдання допомагають розвивати творчі здібності
школярів і спонукають їх глибше усвідомити зміст твору.
Проводжу
й дослідницьку роботу . На уроки української мови та літератури учні готують
інформаційні хвилинки: «Літературні новини», «Цікава граматика», «З історії
слів», «У країні Морфології», «Чи знаєте ви…?». До уроків літератури
виконують завдання: дослідити художні засоби твору, історію
написання, заповнити «Паспорт твору» та інші.
Створення ситуації успіху
для дитини вважаю необхідною умовою ефективної роботи з дітьми. На своїх уроках
намагаюся дати учням основні пізнавальні та громадянські вміння: прищепити їм
позитивне ставлення до навчання, виховати впевненість у власних здібностях,
активізувати мотивацію до самовдосконалення і саморозвитку, використовуючи
інноваційні технології. Упевнена, що ці методи є основним способом створення
атмосфери у класі, який найліпшим чином сприяє співпраці, порозумінню та
доброзичливості, дає змогу по-справжньому реалізувати особистісно зорієнтоване
навчання.
На уроці використовую
інтерактивні методики, які поєдную з традиційними.
Завдяки цьому учні
вчаться бути демократичними, критично мислити, співпрацювати, приймати рішення,
спілкуватися з іншими.
Отже, використання
інтерактивних технологій сприяє співробітництву на уроці.
У своїй роботі намагаюсь застосовувати оптимальні інтерактивні технології,
які б проектували креативні якості особистості учня: фантазію, натхнення,
ініціативу, нестандартність, непересічність, наявність власної точки зору. Саме здатність
осмислювати виучуване, виділяти основне сприяє виробленню вмінь свідомо
застосовувати знання на практиці. Роботу в парах, у малих групах, використання
інтерактивних прийомів («Коло ідей», «Акваріум»,
«Асоціація», «Мікрофон», «Навчаючи навчаюсь», «Мозковий штурм»,
«Незакінчені речення», «Метод ПРЕС», «Ажурна пилка»), різних варіантів
дискусійного навчання (дискусія, диспут, дебати) та вправ «Відстрочена увага»,
«Лови помилку», «Передай крейду», «Створи символ» поєдную з традиційними
формами роботи та з творчою діяльністю нестандартного спрямування: сенкан,
інтерв'ю з письменником чи героєм, «створення» фільму, вернісаж ілюстрацій до
твору, рольова гра та ін. Ефективним засобом розвитку
творчих здібностей учнів є спеціальна система комунікативних вправ (ситуативних
завдань творчого характеру). Таким є творчий диктант. Під час його написання
учні вносять певні зміни (вводять слова, словосполучення чи речення, замінюють
одну граматичну форму на іншу тощо), в результаті чого текст розширюється,
початки змінюються.
Використовуючи творчі диктанти на розширення, доповнення складних речень у
тексті, даю такі завдання:
1. Подані речення доповнити так, щоб утворилися складні. Довести, що вони є
зв’язним текстом. Дібрати до нього заголовок, який виражав би тему висловлювання.
З’ясувати стиль і тип мовлення.
2. Із поданих слів складіть речення-прислів’я, виділіть підмет і
присудок.
1. Не, кожух, чужий, гріє. 2. Ластівка, не, весна, робить, одна. 3. До,
язик, доведе, Київ. 4. Не, ясла, коней, до, ходять. 5. Рве, тиха, гребля, вода.
3. Допишіть іменники-синоніми ІІ відміни.
Згода (мир), оборона (захист), атака (наступ), вдача (характер), відозва
(звертання), криниця (колодязь).
4. Перебудувати поданий монологічний текст на монолог відповідно до
ситуації: ваш товариш запитує, а ви відповідаєте.
За допомогою творчих диктантів на трансформацію монологічного тексту в
діалогічний перевіряю рівень опанування учнями діалогічного мовлення.
На уроках літератури використовую метод «Незакінчені речення». Виконуючи це
завдання, учень заглядає у власну душу, увага концентрується не на знаннях, а
на почуттях, зникає страх помилитися і, відповідно, росте впевненість у власних
силах, формується позитивна Я-концепція (моя думка цікавить учителя, отже, я
чогось вартий).
Даю завдання закінчити речення:
1. «Для мене Леся Українка – це…»
2. «Прочитавши повість «Дорогою ціною»
М.Коцюбинського, я зрозуміла, що…»
3. «Прочитавши повість «Тіні забутих предків
»М.Коцюбинського, я визначила для себе такі моральні настанови й ціннісні
орієнтації…»
Використовую такі види
діяльності, які спрямовані на формування
у школярів навичок критичного мислення на уроках літератури. Аналізуючи
образи художнього твору. Наприклад, аналізуючи образ Наталки
(за п’єсою І. Котляревського «Наталка Полтавка»), школярі складають
інформаційне ґроно, яке допоможе зрозуміти їм характер головної героїні твору.
Під час характеристики
образів ставлю завдання не тільки аналізувати поведінку, вдачу, вчинки
персонажів, описувати зовнішність. Старшокласники повинні навчитися пояснювати,
за допомогою яких засобів автор створював образи, які прийоми використав для
емоційного впливу на читачів.
Найважливішим засобом розвитку особистості, її життєвої компетентності, на мій погляд, є діяльність: навчити і виховати можна
лише в дії. Урок літератури є співтворчість вчителя й учня, діяльність яких
ґрунтується на взаємодії й діалозі, що забезпечує найбільшу сприйнятливість і
відкритість до впливу один на
одного. Тому я вважаю, справжня суть роботи з розвитку творчої особистості учня
полягає в організації життя дитини, де однією з важливих функцій є стимулювання
позитивної мотивації кожного учня в процесі організації різних видів діяльності.
Творчість
- це спосіб самовираження, саморегуляції людини, світобачення як засіб пізнання
світу через творче сприйняття і практичне перетворення діяльності. Тому все більшого значення набуває розвиток таких
властивостей особистості, які дають можливість творчо використати здобуті
знання.
На мою думку,основною
формою організації навчальної діяльності учнів залишається урок. У своїй
педагогічній практиці використовую традиційні уроки з елементами інноваційних
технологій і нестандартні уроки. У 5 – 11 класах вважаю
доцільними такі види нестандартного уроку: дослідження, свято ,відкриття, гра,
мандрівка, казка; ігрові технології замінюю діяльністю літературно
– дослідницьких груп, уроками – диспутами, конференціями, судами,
психологічними, асоціативними дослідженнями. Обов’язковим елементом ефективної
роботи на уроці є стимуляція творчої активності школярів: розвитку творчого
інтересу, використання цікавих аналогій, моделювання ситуацій емоційного
переживання, самостійна дослідницька робота. Розвиваю творчий інтерес учнів
шляхом підбору цікавих моментів із життя видатних людей, проводжу аналогію між
сприйняттям світу, уявленням про моральні кодекси , побут людей, які жили у
різні епохи. Активність школярів зростає, коли використовую прийом моделювання
ситуацій емоційного переживання (учні проектують на себе життя літературних
героїв, шукають шляхи виходу із проблемних ситуацій). Ще одним елементом стимуляції
творчої активності є самостійна дослідницька діяльність, коли учні обирають
домашні випереджувальні завдання , які їм цікаві. Готуючи матеріали на урок ,
обов’язково враховую вікові, індивідуальні особливості кожної дитини, адже ми
сприймаємо цей світ по – різному ( за допомогою слухових, зорових , нюхових,
тактильних, смакових аналізаторів та асоціативного сприйняття довкілля).
Мені теж є з чого порадіти. Мої учні
неодноразово здобували перемоги у олімпіадах і конкурсах. Ці
заслуги я адресую їм. Від своїх учнів отримую повагу, щире ставлення, творчу співпрацю та
взаєморозуміння .
Використання
інноваційних технологій
на
уроках української мови і літератури
з метою розвитку
комунікативної
компетенції учнів
Світ, у якому ми живемо, стає все
складнішим і динамічнішим, тому інтеграція в сучасне суспільство і знаходження
свого місця в житті вимагають від кожної людини дедалі більших зусиль і
компетенцій.
Дехто із педагогів вважає, що
використання інтерактивних методів – це самоціль. Неправда… Це лише спосіб
створення атмосфери в класі, котра найкраще сприяє співпраці, порозумінню та
доброзичливості.
Я вважаю, що урок із
використанням інтерактивних методів (зокрема робота в малих групах) має великі
переваги над традиційним:
по-перше, мої учні беруть у ньому
активну участь, працюють над завданням, а не сидять пасивно;
по-друге, діти задіяні в роботі зі
своїми колегами, щоб порозумітися;
вони слухають один одного, вчаться
допомагати іншим;
по-третє, здібні учні демонструють свої
знання, вони оцінюються іншими, самі навчають інших колег;
по-четверте, слабші діти мають
можливість проявити себе, не бояться приниження;
по-п’яте, несміливий учень почувається значно
вільніше.
І найголовніше, досвід роботи в групі
змінює спосіб мислення дитини з «я» та «вони» на «ми». Інтерактивні
методи навчання скомпонували низку
цікавих, раніше чужих школярам правил. Наприклад, кожна думка
важлива; не бійся висловитись; ми всі - партнери; обговорюємо сказане, а не
людину; обдумав, сформулював, висловив; кажи чітко, ясно, красиво; вислухав,
висловився, вислухав; наводь тільки обґрунтовані докази; умій погодитись і не
погодитись; важлива
кожна роль.
Така методика дає мені можливість
конструювати різні уроки української мови і літератури.
Першим етапом уроку із
застосуванням кооперативної (групової) форми навчання є створення мною
особистісно зорієнтованої ситуації, за якої кожен учень шукає у всьому
сказаному смисл, думає, націлюється на співтворчість. Створюючи таку ситуацію,
у нестандартному вступному слові намагаюся навести учнів на роздуми.
Другий етап роботи спрямовую на
визначення проблеми для розгляду на уроці. Разом зі мною учні формулюють ряд
проблемних завдань, які слід вирішити. Цей етап уроку проводжу шляхом роботи у
творчих групах. Організовуючи роботу у творчих групах, я намагаюсь враховувати
індивідуальні особливості учнів (психологічні, інтелектуальні, творчі), тому
групи формую добровільно, з урахуванням інтересів кожного. Вважаю, що поділ на
групи має носити в собі елемент випадковості, адже і в житті ми потрапляємо у
колективи людей, не вибраних нами, а, як правило, випадкових, і повинні
вміти співпрацювати з ними. Це, на мою думку, дає можливість проявити себе в
різних ситуаціях. При поділі на малі групи
(3 – 4 учні) враховую погляди дітей,
використовую картки різних кольорів, малюнки геометричних фігур тощо.
На третьому етапі уроку
(найдовшому за часом) діти обмінюються результатами своїх досліджень,
висновками з проблеми, доповнюють виступи один одного.
Позитиви такого навчання я вбачаю
у тому, що учень розкриває себе всесторонньо: він може пояснити матеріал іншим
учням, учневі-партнеру, відповісти учителю, активно співпрацювати у варіативних
групах (парах),
стати консультантом для інших,
керівником якоїсь групи. Звичайно, сильні учні, а також особистості з високим рівнем
контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті та слабкі. Проте слід
заохочувати їх до роботи, створювати ситуації успіху. Треба постійно
контролювати процес, досягнення поставлених цілей, у випадку невдачі
переглядати стратегію й тактику роботи, шукати та виправляти недоліки.
Значне місце на уроках
кооперативного навчання відводжу обдарованим дітям. Для них я підбираю ряд
завдань і вправ творчого характеру: творчі диктанти, роздуми над поезією,
пошуково-дослідницьку роботу.
Однією із форм
роботи в малих групах є робота в «акваріумах». Ось один із варіантів проведення.
Об’єдную
учнів у чотири групи і пропоную їм картки із завданнями. Потім одна група (за
бажанням) займає місце в центрі класу. Це необхідно, щоб відокремити діючу
групу від слухачів певною відстанню. Групі пропоную прочитати вголос завдання.
Потім діти обговорюють його в групі, доходять спільного рішення (3 – 5 хв.),
один із учасників підсумовує все і відповідає. (Інші учасники – зовнішнє коло –
не втручаються в перебіг обговорення.) Після закінчення учасники групи займають
свої місця, а я ставлю до класу запитання для обговорення:
- Чи
погоджуєтеся ви з думкою групи?
- Чи
була ця думка досить аргументованою, доведеною?
- Який
з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?
- Хто,
на вашу думку, у групі працював найкраще й чому?
(3 – 4 хв.)
Після цього місце в «акваріумі»
займає інша група. Усі групи по черзі мають побувати в «акваріумі», і
діяльність кожної з них мусить бути обговорена класом.
На мою думку, при застосуванні
такого методу виграє навчально-виховний процес, тому що кожен учень може взяти
участь в обговоренні
проблеми, а це сприяє розвитку
критичного мислення, діалогічного мовлення, уміння доводити.
Таким чином досягається головна
мета інтерактивного навчання: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я
трохи пам’ятаю. Те, що я бачу, чую й обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу,
обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я
стаю майстром».
Під час вивчення будь-якої теми ефективно, як на мене,
використовувати метод “Асоціативний кущ”. Визначаю тему, над якою проводитиметься робота, а учні згадують все,
що виникає в їхній пам’яті з цієї теми. Спочатку діти висловлюють
найстійкіші асоціації, потім — другорядні. Фіксую відповіді у
вигляді своєрідного “куща”, який поступово “розростається”. Така робота сприяє розвитку логічного мислення, творчої уяви школярів.
Метод “Гронування” може використовуватися на різних типах
уроків. Залежно від мети застосування методу вчитель може запропонувати учням
утворити асоціативне або інформативне гроно. Асоціативні грона використовуються
на етапі актуалізації та усвідомлення знань. Цей метод базується на пошукові
асоціацій, що виникають в учнів. Робота над ними допомагає акумулювати думки й
міркування школярів навколо понять, що розглядаються на уроках. Інформативне
гроно застосовується для перевірки знань учнів, домашнього завдання, виявлення
компетентності учнів із теми і може оцінюватись як окремий вид діяльності на
уроці.
Застосування методу “Гронування” може проводитись двома способами
― побудова однорівневого або багаторівневого грона. Однорівневе гроно ― це
гроно, у якому всі зв’язки в його побудові відбуваються на одному рівні. У
багаторівневому гроні кожне слово наступного рівня стає опорним для добору
інформації.
Часто розігрую на уроках мови та
літератури мовленнєві ситуації, де саме за допомогою методу проектів
восьмикласники проектують майбутнє школи та міста, проектують майбутнє
особистості.
Наприклад, проект «Місто
майбутнього».
Завдання. Об’єднайтеся
в групи. Підготуйте свій проект міста в майбутньому.
Спробуйте словесно описати (а
також намалювати), яким ви уявляєте місто в майбутньому. У проекті зосередьте
увагу на розв’язанні тих проблем, які ви бачите в сучасних містах (екологія,
водопостачання, транспортне забезпечення, травматизм на дорогах тощо).
Окрім того, у поясненні до
проекту мають бути такі відомості:
- місце розміщення міста;
- спосіб
розташування будинків, їх форма;
- розміщення
закладів освіти, медицини, культури, спортивних майданчиків тощо;
- транспортне
забезпечення;
- промислова
зона і зона відпочинку;
- озеленення,
екологія.
Не менш цікавим методом
інтерактивного навчання є метод «Лінії часу»:
- Яким
я уявляю своє життя через 10 чи 20 років?
(8 – 9 класи)
Як змінилося обличчя історичної пам’ятки з 1848 року до
нашого
часу?
(8
клас)
Коли виникають суперечливі
питання під час виконання вправ, у яких треба зайняти визначену позицію, тоді
слід використовувати метод ПРЕС. Цей метод дає учням змогу під час уроку
вибирати аргументи або висловлювати свою думку з дискусійного питання. Метод
допомагає учням пояснити свої думки та сформулювати їх у виразній і стислій
формі за схемою:
- Я
думаю…
- Тому
що…
- Наприклад,…
- Отже,…
Починаючи з 5 класу, вчу дітей вести
дискусію, використовуючи метод ПРЕС, елементи дебатів. Теми дискусій
добираю відповідно до навчального матеріалу. Наприклад, у 10-11 класах, «Анна
(«Украдене щастя» І.Франка) – жертва чи зрадниця?», « Степан («Бояриня» Лесі
Українки) - патріот чи пристосуванець?», «Яким ідеалам - особистим чи
суспільним - надаю перевагу я (за творами Ю.Яновського, М.Хвильового)»
тощо.
Під час проведення в класі
дискусії на суперечливу тему практикую метод «Займи особисту позицію». Як
проблеми слід використовувати дві протилежні думки. Вони записуються на
окремих плакатах, які потрібно розмістити в протилежних кінцях кабінету.
Учасників дискусії прошу стати біля відповідного плаката залежно від їхньої
думки щодо обговорюваної проблеми. Кожен повинен обґрунтувати свою позицію.
Після викладу різних точок зору запитую, чи не змінив хто-небудь із учасників
своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плаката. Якщо є такі, то повинні
обґрунтувати причини свого переходу.
Полярні позиції щодо проблеми:
1) Маруся Богуславка – патріотка
рідного краю.
2) Маруся Богуславка –
пристосуванка, відступниця.
(Дума
«Маруся Богуславка», 8 клас)
Під час такої роботи учні мають
можливість висловити свою точку зору і наприкінці уроку оцінити засвоєння цієї
теми.
Відповідно до вимог чинної
програми уроки української мови будую так, щоб кожен із проведених
видів роботи виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння.
Намагаюся, аби учні успішно оволодівали не тільки монологічним, а й
діалогічним мовленням, спираючись на знання про ситуацію спілкування.
Тому у своїй роботі велику увагу приділяю складанню діалогів відповідно
до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної з життєвим досвідом учнів, з
їхніми особистими враженнями, спостереженнями за людьми під час зустрічі,
знайомства, прощання, телефонної розмови, диспуту тощо.
З метою формування комунікативної
компетенції учнів на уроках української мови використовую
ситуативні завдання, які повністю відповідають меті й змісту сучасної мовної
освіти та комунікативно-діяльнісному підходу до навчання.
